Спіруліна таблетована 500 гр

Спіруліна – ціанобактерія, що є облігатним фотоавтотрофом. Вона посилює активність Т-лімфоцитів (кілерів) та цитокінів, підвищуючи імунітет людини. Є два підвиди – S. maxima та S. platensis. Перше задокументоване повідомлення про споживання водорості датоване XVI століттям. Для зростання природної мікробіоти в кишківнику рекомендується вживати спіруліну у комплексі з пробіотиками.
Зниження рівня «поганого» холестерину, висока концентрація білків та ПНЖК
Мікроводорость знижує кількість «поганого» холестерину в крові – хіломікронів (ХМ), ліпідів дуже низької та низької щільності (ЛПДНЩ та ЛПНЩ) – змінюючи ліпідний профіль у бік збільшення ліпідів високої щільності («хороший» холестерин). Це пояснюється активізацією роботи ліпопротеїнліпази та секреції інсуліну завдяки дії фікоціаніну (однієї з діючих речовин мікроводорості). Також є думка, що спіруліна інгібує процеси всмоктування ліпідів та знижує інфільтрацію макрофагів жирової тканини.
При досягненні стану повітряно-сухої речовини концентрація білків коливається в межах 35,4–70 %, половину з яких займають незамінні амінокислоти. Рівень жиру досягає 4–16%: особливу цінність мають поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), які мають вітаміноподібну дію (лінолева і ліноленова). У спіруліні міститься 0,05-9,92 мг фолієвої кислоти, 0,3-2,6 г каротиноїдів та 0,4-9,8 г токоферолу.
До 12 г на день: при анемії, хворобах печінки та гіпертонії, ХОЗЛ та вірусному навантаженні
Медики попереджають, що спіруліну потрібно обережно застосовувати людям, які вживають імунодепресанти, препарати для зниження рівня ліпідів та гіпертензивні засоби. Використовуючи дані, отримані про харчування ацтеків і в ряді етнічних спільнот Африки (при добовій нормі 3–12 г у останніх), дієтологи рекомендують додавати порошок або екстракт спіруліни в гранатовий сік, йогурт, пасту та морозиво, не перевищуючи межі в 2,5 % для твердих продуктів харчування та 0,3–0,5 % – для рідких.
Досліди підтвердили, що введення спіруліни в раціон дітей з анемією або погіршеним харчуванням (у ній на 5100% більше заліза порівняно зі шпинатом), дорослих пацієнтів, які страждають на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) позитивно позначилося на біохімічному профілі. Біохіміки підтвердили зниження ЛПНЩ та тригліцеридів, підвищення ЛПВЩ та нормалізацію артеріального тиску, активацію маркерів імунного та окислювально-відновного профілю.
Достовірність досліджень підтверджує форма лонгітюду – на протязі року чи кількох років. Капсули масою 1 або 2 г, залежно від типу учасника (здорові та хворі, які страждають на ХОЗЛ та спортсмени, діти та літні), вживалися щодня протягом 14–30–60 днів і потім оцінювалася дія спіруліни. У всіх випадках було зростання цитокінів та їх активності, лімфоцитів та проліферації. З цієї причини незмінно знижувалося вірусне навантаження за рахунок підтримки та посилення природного імунітету.
Антиоксидантна функція та ергогенний ефект спіруліни
Використовувані протягом 8 тижнів як антиоксидант добавки Spirulina platensis за рівнем маркерів малонового діальдегіду та С-реактивного білка показали зростання числа першого маркера та зниження – другого. Доза для спортсменів становила 150 та 500 мг/кг. В обох випадках вона справила позитивний ергогенний ефект – як за рахунок біологічної цінності, так і через мінімізацію синтезу вільних форм кисню, що ушкоджують м'язову тканину при підвищених силових навантаженнях.
Паралельно падав рівень малонового діальдегіду, що вказувало на ліквідацію оксидативного (окислювального) стресу та запалення після інтенсивних тренувань. Тому добавка у вищевказаній дозі мікроводорості покращує фізичний статус, зменшуючи дію фізіологічних стресорів (особливо помітно у чотириголовому м’язі стегна) та знижуючи вироблення запальних цитокінів. Тому при тривалих навантаженнях атлетам рекомендовано постійно вживати спіруліну.
С-фікоціанін, що міститься у водорості, обумовлює антиоксидантну та протизапальну дію, яка посилюється за рахунок фенольних сполук та інших фікоціанінів. Препара